ІНКЛЮЗІЯ В ОСВІТІ
Мета інклюзії в освіті полягає у ліквідації соціальної ізольованості (виключення), що є наслідком негативного ставлення до поняття різноманітності. Відправною точкою цього поняття є переконання, що освіта є одним із основоположних прав людини і основою для більш справедливого суспільства.
На міжнародній конференції ООН з питань освіти, науки і культури «Інклюзивна освіта: шлях у майбутнє», яка проходила у Женеві у 2008 р., відмічалося, що запровадження інклюзії в освітній сфері є не другорядним, а центральним питанням для забезпечення високоякісної освіти і створення більш інклюзивних суспільств.
В основі терміну «інклюзивна освіта» лежить соціальна модель розуміння інвалідності, яка трактує інвалідність, як поняття, яке еволюціонує, і є результатом взаємодії, яка відбувається між людьми, які мають порушення здоров`я, і бар`єрами, що існують у зовнішньому середовищі і яка заважає їхній повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими. Соціальна модель розуміння інвалідності стала альтернативою медичній моделі розуміння інвалідності, яка в першу чергу була спрямована на корекцію розвитку осіб з особливостями психофізичного розвитку чи осіб з особливими потребами.
В основу інклюзивної освіти покладена ідеологія, яка виключає будь-яку дискримінацію учнів, але в той же час створює відповідні умови для отримання якісної освіти для таких дітей. Інклюзивна освіта визнає, що всі діти можуть повноцінно навчатися, а їх відмінні особливості гідні поваги та є джерелом навчального досвіду для усіх учасників навчально-виховного процесу.
Інклюзивна освіта – це освітня технологія, яка передбачає навчання й виховання дітей з особливими потребами у звичайному закладі освіти, де створені відповідні умови для забезпечення максимальної ефективності навчального процесу.
Для України інклюзивна освіта є педагогічною інновацією і в той же час вимогою не лише часу, а й з моменту ратифікації Конвенції ООН про права інвалідів – одним із міжнародних зобов`язань держави.
ЮНЕСКО розглядає інклюзію як динамічний процес, який полягає в позитивному ставленні до різноманітності учнів у навчальному середовищі, сприйнятті індивідуальних особливостей розвитку дитини не як проблеми, а як можливостей для розвитку. Тому рух у напрямі інклюзії – це не тільки технічна або організаційна зміна, але і певна філософія в освіті.
Таким чином, для розуміння інклюзії мають значення чотири ключові аспекти:
1. Інклюзія – це процес. Її слід розглядати як неперервний пошук ефективних способів врахування питання багатоманітності. Інклюзія навчає співіснувати з відмінностями, які розглядаються як стимул для заохочення дітей і дорослих до навчання.
2. Інклюзія спрямована на виявлення й усунення бар`єрів. Вона передбачає збір, узагальнення і оцінку інформації з великої кількості різних джерел з метою вдосконалення освітньої політики і практики, заохочення дітей і дорослих до навчання.
3. Інклюзія створює умови для присутності, участі та досягнень усіх учнів. Термін «присутність» означає місце навчання дітей і те, наскільки регулярно вони його відвідують. Термін «участь» описує якість їхнього навчального досвіду і тому вимагає врахування думок тих, хто навчається. Термін «досягнення» стосується не лише результатів тестів чи екзаменів, а охоплює також результати навчання в межах усіх навчальних планів і програм (curriculum).
4. Інклюзія вимагає підвищеної уваги до дітей «групи ризику», для яких існує вірогідність виключення чи низької успішності. Йдеться про моральний обов`язок вести ретельне спостереження за групами учнів, які за статистикою найчастіше потрапляють до «групи ризику», і, за потреби, вживати заходів для забезпечення їхньої присутності, участі та досягнень у системі загальної освіти.
Інклюзія як освітня концепція постійно розвивається, і є вкрай важливою для формування політики й стратегій, спрямованих на усунення причин і наслідків дискримінації, нерівності та виключення.
Важливим для розуміння інклюзії в освіті є інструмент моніторингу «Індекс інклюзії», який був розроблений у 2006 році британськими вченими Мелом Ейнскоу та Тоні Бутом за участю групи британських педагогів, батьків, працівників управлінь освіти, учених і представників громадських організацій людей з інвалідністю. На сьогодні «Індекс інклюзії» перекладений на 34 мови і використовується у 15 країнах світу. У 2011 році «Індекс інклюзії» був перекладений на українську мову і, після його апробації, був схвалений для використання у дошкільних, загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладах України Науково-методичною комісією з професійної педагогіки, психології та змісту професійно-технічної освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.
На сьогодні немає спільної узгодженої термінології категорій дітей з інвалідністю та/або особливими освітніми потребами як на міжнародному, так і на національному рівні. Так, в українському законодавстві використовуються різні терміни: «діти/люди з порушеннями розумового та/або фізичного розвитку», «діти/люди з неповносправністю», «діти/люди з розумовою відсталістю», «особи з особливими потребами», «діти з особливостями психічного та фізичного розвитку» тощо.
Проте, керуючись засадничими принципами соціальної моделі розуміння інвалідності та останніми документами Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України у сфері інклюзивного навчання, пропонується до використання термін «діти (учні) з особливими освітніми потребами». Даний термін — special education needs (SEN) — також широко використовується країнами-членами Організації економічного розвитку та співпраці й ураховує дітей, які мають труднощі в навчанні, що пов’язані з порушеннями психофізичного розвитку, та дітей із соціально вразливих груп.
9 відео і 6 посібників про інклюзію, які можна використовувати на уроці
ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА
Інклюзивна освіта дає можливість усім учням у повному обсязі брати участь у житті колективу дитячого садка, школи, дошкільному та шкільному житті.
Інклюзивне навчання — це система освітніх послуг, що базується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання, яка передбачає навчання в умовах загальноосвітнього закладу.
Інклюзивна освіта — це процес, у якому школа намагається відповідати на потреби всіх учнів, вносить необхідні зміни до навчальної програми та ресурсів, щоб забезпечити рівні можливості.
ПЕРЕВАГИ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ:
- Діти навчаються разом у звичайній школі.
- Поліпшується моторний, мовний, соціальний, емоційний розвиток дитини.
- Діти отримують можливість жити разом з батьками.
- Оволодіння новими вміннями та навичками відбувається функціонально.
- Навчання проводиться з орієнтацією на здібності та інтереси дітей.
- У дітей є можливість для налагодження дружніх стосунків з ровесниками.
- Діти з особливими потребами отримують ефективну освіту, щоб жити повноцінним життям.
ПЕРЕВАГИ ДЛЯ ДІТЕЙ БЕЗ ОСОБЛИВИХ ПОТРЕБ:
- вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей;
- налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них;
- вчаться співробітництву;
- вчаться поводитися нестандартним чином, бути винахідливими, а також співчувати іншим.
- Переваги для родин:
- Батьки отримують інформацію про типовий і атиповий розвиток дітей.
- Родини одержують підтримку з боку інших батьків.
- Батьки беруть активну участь у визначенні навчальних цілей і завдань для дітей.
- Всі батьки стають частиною шкільної спільноти.
Поради спеціалістів
Усі діти приходять в цей світ, щоб пізнавати його, але всі вони різні. Ми не можемо вплинути на те, якою саме народиться дитина – ми можемо лише співпрацювати з природою, щоб дозволити малюку розвинутися відповідно до його потенціалу та до його внутрішньої таємниці. Ми повинні простягнути руку допомоги тим, хто цього потребує, із розумінням сприйняти їх такими, якими вони є, проникнутись їхнім світом і допомогти їм разом з усіма пізнавати, розвиватись і навчатись.
За останні роки значно збільшилась кількість дітей, які мають проблеми зі здоров`ям. А батьки заклопотані щоденними турботами та засліплені бажанням якнайкраще матеріально забезпечити своє дитя, не помічають очевидного, що їхня дитина відрізняється від своїх однолітків: пізніше почала сидіти, стояти, говорити перші слова.
Важливо звернути увагу на те, як дитина спілкується з дорослим: чи вміє вона слухати і виконувати його завдання, чи може зосередитись на якомусь спільному з дорослим занятті, грі, чи може в разі труднощів скористатися допомогою і далі успішніше продовжувати заняття.
У батьків здебільшого немає можливостей для порівняння розвитку своєї дитини з розвитком інших дітей. Вони до поведінки, знань та пізнавальних можливостей дітей у дошкільному віці, чомусь, ставляться значно менші вимоги, ніж у шкільному. Усе це й призводить до втрати дорогоцінного часу, а необхідно якнайраніше звертатись до спеціалістів. Саме тому, будьте уважні до своїх чад: не зі сліпою любов’ю, а зі здоровим глуздом, спостерігайте за розвитком та поведінкою ваших малюків. Якщо ви вчасно виявите проблему, тим швидше ваша дитина отримає кваліфіковану допомогу.
Дорогі батьки, не припускайтесь помилки! Приділяйте більше уваги розвитку вашого чада в дошкільному віці, не сподівайтесь, що вона «переросте», «виправиться», «дорозвинеться».
Якщо дитина відвідує заклад дошкільної освіти, потрібно цікавитись та з`ясувати з вихователем, чи засвоює малюк програмовий матеріал, які має труднощі, чи вміє гратися з товаришами, виконувати доручення. Якщо в процесі гри дошкільник імпульсивний, спочатку робить, а потім тільки починає думати, якщо активність на заняттях не завжди цілеспрямована – йому важко зосередитися на своїй діяльності, не розуміє з чого почати, як продовжити розпочату справу, швидко відволікається. Ці особливості, а тим більше їх поєднання вже можуть виявитися тривожним сигналом неблагополуччя у розвитку вашого малюка.
Держава не стоїть осторонь у вирішення таких проблем. У закладах освіти функціонують інклюзивні класи для дітей з особливими освітніми потребами, де надаються психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги кваліфікованими спеціалістами: вчителями, асистентом вчителя, практичним психологом, вчителем-дефектологом, вчителем-логопедом.
Діти з особливими освітніми потребами – це діти які мають відхилення психофізичного розвитку внаслідок порушення діяльності одного чи кількох аналізаторів (зорового, слухового, рухового, мовленнєвого) а також внаслідок органічного ураження центральної нервової системи і потребують забезпечення додаткової корекційної підтримки в навчанні, що може бути надана дитині в умовах загальноосвітнього закладу освіти.
Основні види порушень психофізичного розвитку дітей :
- Затримка психічного розвитку (ЗПР) виражається в уповільненому темпі дозрівання різних психічних функцій.
- Ранній дитячий аутизм – це неврологічний розлад, який порушує здатність дитини до усного спілкування.
- Порушення мовлення (найпоширенішим порушенням мовленнєвого розвитку є дислалія) – порушення звуковимови, не пов’язане з вадами слуху чи розумового розвитку.
- Порушення опорно-рухового апарату (ДЦП) часто поєднуються з розладами мовлення, нерідко зі зниженням інтелекту.
Освітній процес в класі, де є дитина з особливими освітніми потребами, організований таким чином, щоб максимально врахувати її індивідуальні потреби та психологічні особливості. Освітній простір передбачає особистісно-зорієнтовані методи навчання, а це означає індивідуальний підхід до кожної дитини з урахуванням всіх її індивідуальних особливостей: здібностей, особливостей розвитку, типу темпераменту, стану сімейної культури тощо. Час виникнення, глибина, особливості проявів відхилень у психічному розвитку дітей різні. Батькам, педагогам дуже важливо вчасно помітити та докласти зусиль для їх усунення протягом перших шести років життя, оскільки цей час є визначальним для майбутнього успішного навчання дитини в школі та в усьому її подальшому житті.
Батьки, пам'ятайте, що це ваша дитина, і це найголовніше! Можливо, її розвиток буде відрізнятись від розвитку інших дітей. Але це не означає, що вона менше потребує уваги та любові. Любіть свою дитину і отримуйте задоволення від цього. По-перше – це дитина, по-друге – це особлива дитина, пам’ятайте про це. Поєднання батьківської любові, терпіння та віри в свою дитину з одного боку,і систематична співпраця зі спеціалістами, гарантують позитивні результати та подолання проблем в розвитку вашої дитини.
Алгоритм організації інклюзивного навчання
1. Зарахування учнів до закладу освіти здійснюється згідно з Порядком зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти, затвердженим МОН.
2. Керівник закладу освіти на підставі заяви одного з батьків (інших законних представників) учня та висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини, що надається інклюзивно-ресурсним центром (далі — висновок), утворює інклюзивний клас та організовує інклюзивне навчання з урахуванням рівня підтримки, рекомендованого інклюзивно-ресурсним центром.
3. За наявності в закладі освіти кількох класів із здобувачами освіти одного року навчання учні розподіляються пропорційно між такими класами з урахуванням рівнів підтримки, визначених згідно з додатком 1, а саме:
не більше одного учня, який потребує четвертого чи п’ятого рівня підтримки;
не більше двох учнів, які потребують третього рівня підтримки;
не більше трьох учнів, які потребують другого рівня підтримки.
Учні, які потребують першого рівня підтримки, розподіляються між класами без урахування кількості таких осіб.
До з’єднаного класу (класу-комплекту) учні зараховуються без урахування кількості таких осіб.
За умови наявності в населеному пункті одного закладу освіти учні розподіляються між класами такого закладу освіти без урахування кількості таких осіб.
4. Для учнів, які потребують підтримки в освітньому процесі, керівник закладу освіти формує команду психолого-педагогічного супроводу
(далі — команда) та забезпечує її роботу в закладі освіти.
5. Для учнів, у яких виникають труднощі під час навчання та які потребують додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі, за рішенням закладу освіти надається підтримка першого рівня.
Таблиця обов'язків учителя, асистента вчителя, діяльності, яку вони виконують спільно
Обов'язки вчителя | Спільна робота вчителя та асистента вчителя | Обов'язки асистента вчителя |
Оцінювання Оцінити навчальні потреби на основі даних про клас та про учнів, в тому числі з ООП | Обговорити можливості учня з ООП, його сильні та слабкі сторони. Відвідувати зустрічі зі складання ІНП, ІПР. | Вести спостереження за особливостями психофізичного розвитку учня з ООП. Відвідувати зустрічі зі складання ІНП, ІПР. |
Розробка програми • Розробити програму навчання на основі робочого плану та індивідуальних освітніх потреб учня, розглянути альтернативи. | Обговорити бажані результати для учня. Обговорити освітні, поведінкові та емоційні цілі. Участь у розробці ІНП, ІПР учня з ООП | Підготувати індивідуальний навчальний план (ІНП), індивідуальну програму розвитку (ІПР). Оновлювати інформацію про учнів та ІНП, ІПР. |
Планування Спланувати роботу на уроці та відібрати ресурси. Вибрати належний вид роботи згідно з ІНП. Визначити пріоритети | Обговорити підготовку матеріалу та зміну навчального плану з огляду на потреби учня | Допомогти у доборі та складанні матеріалів, у розробці візуальних засобів, надати іншу подібну допомогу вчителю |
Спостереження Розробити чітку систему організації освітнього процесу в інклюзивному класі та очікувань щодо навчальних можливостей учня з ООП. Працювати відповідно до розробленої системи | Регулярно зустрічатись, щоб обговорити досягнення учня з ООП. Обговорити реальний етап навчальних досягнень учня з ООП, його відповідність очікуванням, виконання ІНП, ІПР | Працювати відповідно до системи організації освітнього процесу в інклюзивному класі, правил поведінки та очікувань можливостей учнів з ООП, його ІНП. Документувати та звітувати вчителю (за потреби) |
Навчання Виконувати план уроку,
проводити навчання згідно
з цим планом. Спостерігати за процесом
навчання, за потреби
допомагати учням з ООП. Залучати учнів з ООП
до виконання окремих
видів діяльності спільно
з класом. Моделювати навчальні
методи та належну мову. Надати асистентам ресурси | Чітко висловити результати
та обмінятись досвідом. Обговорити конкретні
стратегії, діяльність та результати, виконання завдань ІНП. Обговорити розташування
робочого місця. Обговорити необхідність гнучкого розкладу відвідування уроків учнями з ООП | Проводити додаткове
пояснення учням з ООП, адаптувати завдання,
враховуючи можливості
учня з ООП, корегувати
їх освітню діяльність. Спостерігати за їх
діяльністю. Формувати та сприяти
закріпленню конкретних
умінь, навичок. Сприяти розвитку зв’язного
мовлення учнів з ООП
(під керуванням учителя) Вести спостереження, надавати вчителю об'єктивну інформацію щодо освітньої діяльності
учнів з ООП |
Оцінка Слідкувати за прогресом учнів з ООП та оцінювати його. Слідкувати за виконанням ІНП | Обговорити спостереження. Обмінятись інформацією. Обговорити пропозиції щодо доповнення ІНП, ІПР (чи внесення змін) | Спостерігати за поведінкою
учнів та надавати інформацію вчителю. Збирати та записувати дані
для подальшої оцінки учня,
внесення доповнень до ІНП. Вносити пропозиції
вчителю щодо завдань,
розроблених для учня
з ООІІ |
Звітування Звітувати перед батьками та шкільною командою | Обговорити інформацію
про учня. Дотримуватися
конфіденційності | Звітувати перед вчителем
щодо сильних сторін учня
з ООП, його досягнень та потреб. Звітувати перед вчителем
стосовно поведінки учня
та наслідків |
Мати інформацію про поточний стан справ | Обговорювати інформацію про поточний стан справ | Брати участь у підготовці інформації про поточний стан справ |
Примітка: діти з ООП – особливі освітні потреби; ІНП – індивідуальний навчальний план; ІПР – індивідуальна програма розвитку. |
7 корисних лайфхаків учителю інклюзивного класу
- Командна робота на усіх рівнях
Головне завдання – адаптація дитини з ООП у школі. Активне залучення всіх учасників освітнього процесу до розробки індивідуального освітнього маршруту.
- Різноманіття є нормою
Учитель – зв’язна ланка між учнями та одне з основних джерел інформації про особливості учня-однокласника. Діти мають навчатися разом, незалежно від відмінностей, що існують між ними.
- Сильні сторони – шлях до успіху.
Засвоєння знань не є головною метою. Уміння та здатність використовувати знання та створювати нове породжує креативність. Увагу акцентувати краще на тому, що добре вдається кожному учню.
- Паспорт комунікації
Прописуйте від імені дитини всі її інтереси, здібності, хобі, що не подобається та як зручно комуні кувати. Доречним стане порт фоліо з фіксацією досягнень, яке допоможе простежувати особисту динаміку розвитку.
- Скаффолдинг – ефективна практика
Створення ситуації успіху. Варто давати учневі можливість робити те що йому/їй цікаво. Це в свою чергу сприятиме поліпшенню мотивації до здобуття нових знань. Скаффолдинг – це процес, який дає можливість дитині розв’язати проблему, виконати завдання, або досягти цілей, які знаходяться за межами її індивідуальних зусиль чи можливостей.
Види підтримки:
- Вербальна – може бути прямою і непрямою
- Підказки через міміку, жести, вказівки, рухи тіла
- Фізична підтримка
- Моделювання – демонстрація виконання завдань
- Візуальний стимул – картинки, піктограми, символи
- Маніпуляція символами – розташування об’єктів у певному порядку
- Різнорівневі завдання
Орієнтація на потреби класу, а не на дитину з ООП. Урізноманітнення варіантів подання інформації.
- Креатив і візуалізація
Творчий підхід під час розробки уроку – головний ресурс учителя. Усі діти здатні вчитися. Візуалізація – ефективний метод роботи, який є одним з найдієвіших у освітньому процесі.
Практичні рішення дистанційного навчання для учнів з особливими освітніми потребами
1.Підготуйте батьків до дистанційного навчання.
Проведіть опитування серед батьків: як вони ставляться до дистанційного формату навчання.
Проаналізуйте всі за і проти, визначте, що варто говорити, а що – ні.
2.Навчіть учнів і батьків знімати стрес та напругу.
Важливим є етап створення сталого для дітей режиму дня. Батькам варто використовувати терапевтичні техніки для зниження стресу. Добре працює метод «вистрибай» свій гнів. Але варто пам’ятати, що кожній дитині підходить щось своє. Універсальний метод, який підходить майже всім – глибоке дихання.
3. Створити набір комунікаційних карток.
Обов’язковими зробіть картки «Так», «Ні», «Привіт», «Бувай», знак питання, якщо дитина щось не зрозуміла, знак паузи, якщо комусь потрібна перерва під час уроку. Ці картки допомагають висловлювати свою думку дітям, а особливо дітям з комплексними порушеннями. Для тих, кому складно працювати з картками можна використовувати м’ячі «зелений» - так, «червоний» - ні.
4. зберігайте чітку структуру уроку та дня.
В онлайн форматі намагайтеся втілювати те стале і постійне, що було у класі за очного навчання. Кожне заняття має ритуал початку і закінчення – це стала структура, яка дає змогу учням налаштуватися на певний урок і розуміти його складові.
5. Поєднуйте синхронний та асинхронний підходи
Ще на стадії планування дистанційного навчання важливо зрозуміти, які уроки краще проводити в живому онлайн-форматі, а на які краще записати чи змонтувати відео. Плануйте спільні заняття з батьками, але обов’язково діліться отриманими результатами з іншими учасниками освітнього процесу.
6. Одразу забирайте те, що не працює
Залучайте до співпраці асистента учителя. Коли учитель пояснює завдання чи матеріал уроку, асистент – слідкує за мікрофонами учнів, модерує увесь процес. Запитувати краще персонально, називаючи конкретну дитину на ім’я, це має кращий результат, ніж запитання до всіх.
Звертайте увагу і суворо стежте за дотриманням батьками правила: робити разом з дитиною, а не замість неї. Якщо помічаєте порушення правила – не соромтесь говорити про це батькам.
7. Відводьте час для неформального спілкування.
Оскільки учням варто спілкуватися, ділитися враженнями, а школа є не лише осередком для проведення уроків – організовуйте своєрідні BlaBla times чи dance times, що зробить уроки більш емоційними.
